Програма «Велике читання»
Відділ преси, освіти та культури Посольства США в Україні ініціює програму «Велике читання» для заохочення читання в суспільстві, залучення молоді та всіх груп населення до читання кращих творів світової літератури. Мета проведення програми «Велике читання» - наголошення важливості читання, об’єднання громади шляхом обговорення питань, що піднімаються в книзі, спільних цінностей…
Для організації програми обрано книгу Рея Бредбері «451° за Фаренгейтом».
Програма «Велике читання», як комплексний захід включає:
· Знайомство з творчістю американського письменника Рея Бредбері у різному форматі
· Обговорення книги Рея Бредбері «451° за Фаренгейтом» з різними групами читачів – студентами, школярами, журналістами тощо.
· Поглиблене вивчення творчості Рея Бредбері та його книги «451° за Фаренгейтом» з вчителями та викладачами літератури й англійської мови, підготовка відповідних матеріалів, списків ресурсів, методичних матеріалів тощо.
· Відкриття сторінки на веб-сайтах центру «Вікно в Америку», шкіл, університетів, у соціальних мережах, присвяченої програмі «Велике читання» та творчості Рея Бредбері.
· Організація прес-конференції, теле- та радіопрограм, присвячених програмі «Велике читання» і творчості Рея Бредбері.
· Перегляд і обговорення кінофільму за цим твором у центрі «Вікно в Америку».
· Організація книжкових виставок.
· Організація конкурсу на краще творче представлення ідеї чи уривку з книги у будь-якому форматі – малюнку, пісні, відтворенні на сцені уривку з книги, танці, костюмі, відео, мультиплікації тощо.
· Підготовка відео сюжету з відгуками читачів – відомих людей і пересічних громадян про книгу Рея Бредбері.
· Голосне читання уривку з книги відомою людиною на телебаченні, радіо, в бібліотеці - перед читацькою аудиторією та журналістами.
· Запросити студентів або інших волонтерів записати аудіо версію уривків з книги.
· Групове прослуховування аудіо записів цієї книги.
· Розробка логотипу програми, плакату, гасла.
Деякі факти про програми на підтримку читання у США. Аналогічні програми проходять в США під
назвами «Велике читання», «Одне місто – одна книга» та ін. Їх ініціюють і
проводять громадські організації, бібліотеки, навчальні заклади, активну участь
беруть урядові структури, зокрема мери міст. Десять років пройшло з того часу,
коли 2001 р. Чиказька публічна бібліотека започаткувала
програму «Одна книга, одне Чикаго» з книги «Убити пересмішника» Лі Харпер. 2011
р. була обрана книга Neil Gaiman
“Neverwhere”. Перед
тим, як оголосити книгу для загальноміського читання, співробітники Чикагської публічної бібліотеки разом із запрошеними одним чи двома
освітянами читають, сперечаються та аргументують декілька пропозицій.
Утаємничені дискусії продовжуються доти, поки не приходять до спільного
рішення. Коли книга обрана,
організовують візити автора, ухвалюють розклад обговорень книги, запрошують до участі у програмі мера міста. У
заклеєному конверті йому надсилається книга, що її обрано для обговорення, щоби
мер оголосив в узгоджений час назву обраної книги. Мер Чикаго Ричард Дейлі, який обіймає цю посаду з 1989 р., зауважив, що
коли вперше почув про цю програму, подумав, що це - чудова ідея. Все місто
перетворюється на такий собі «клуб читачів» ( Джерело: Chicago Tribune )
«Створюємо націю читачів» - гасло програми «Велике читання», яку вже протягом
багатьох років організує Національна мистецька фундація в США. На веб-сайті цієї програми (http://www.neabigread.org/) можна
знайти цікаві ідеї, методичні розробки, відео тощо, присвячені обраній на цей
рік книзі. Такі матеріали допомагають організовувати програми читання в
окремих громадах.
Програма «Велике читання»
ReplyDelete“451 °за Фаренгейтом”
Рекомендації для читача. Історичний контекст
Життя і часи Рея Бредбері
1920-і
Рей Бредбері народився 22 серпня 1920 року.
Євгеній Замятін закінчує свій науково-фантастичний роман “Ми”, який справив істотний вплив на суспільну думку.
У 1926 році виходить перший випуск журналу “Amazing Stories” (“Дивовижні історії”). Бредбері буде серед його перших передплатників.
1930-і
Бредбері починає писати власні історії про Бака Роджерса.
Орсон Веллс випускає радіоспектакль "Війна світів".
Нацисти палять книжки по всій Німеччині; кадри кінохроніки жахають підлітка Бредбері.
1940-і
Бредбері одружується з Маргеріт Мак-Клур у 1947 році й публікує свою першу книжку “Темний карнавал”.
Опубліковано роман Орвелла “1984”.
Комісія з розстеження антиамериканської діяльності досліджує кіноіндустрію.
1950-і
Бредбері публікує “Марсіанські хроніки” в 1950 році та “451º за Фаренгейтом” у 1953 році.
Курт Воннегут пориває з журналом “Galaxy” (“Галактика”).
Холодна війна ставить під загрозу громадянські свободи письменників у США та їхні життя в Радянському Союзі.
1960-і
Бредбері номіновано на “Оскара” за короткий анімаційний фільм “Ікар Монгольф’є Райт” (1962).
“Присмеркова зона”, “Зовнішня межа” і “Зоряний шлях” започатковують нову генерацію наукової фантастики.
Виходить фільм Трюффо “451º за Фаренгейтом” з Оскаром Вернером і Джулією Крісті в головних ролях.
1970-і
Бредбері нагороджено пожиттєвою Світовою премією в жанрі фантастики.
Екіпаж космічного корабля “Аполлон 15” назвав один із кратерів “Кратером кульбаб” за мотивами роману Бредбері “Вино з кульбаб”.
У 1977 році виходять “Зоряні війни”, і наукова фантастика востаннє сприймається як культовий жанр.
1980-і
Бредбері отримує пожиттєву премію американського ПЕН-центру за особливі досягнення.
Вільям Гібсон започатковує субжанр наукової фантастики – кіберпанк.
Виходить іще п’ятнадцять книг Бредбері, в тому числі збірник жахів “Конвектор Тойнбі”.
1990-і
Бредбері пише свої мемуари “Зелені тіні, білий кит” про створення сценарію за романом Мелвілла “Мобі Дік”.
Багато журналів наукової фантастики переходять в он-лайновий формат.
У 1999 році Бредбері ледь не помирає від інсульту. Він редагує свій перший детективний роман, іще лежачи в лікарні.
2000-і
Більше нагород: Національна книжкова нагорода за визначний внесок в американське письменство і Національна медаль мистецтв.
Дружина Бредбері помирає у 2003 році.
Біографія “Хроніки Бредбері”, написана Семом Веллером, з’являється у 2005 році.
Авторська інсценізація роману “451º за Фаренгейтом” з’являється на Бродвеї у 2006 році.
Програма «Велике читання»
ReplyDelete“451° за Фаренгейтом”
Рекомендації для вчителя
Lesn One
Урок: Біографія
Життя автора може дати більше інформації про його твір і поглибити читацьке розуміння цього твору. Наприклад, автор часто включає в оповідь власний досвід. Роман “451º за Фаренгейтом” є, до певної міри, данина автора тій ролі, яку книжки і бібліотеки відіграли в його житті. Зрештою, Бредбері написав сотні книжок (романів, оповідань, сценаріїв, есе й віршів), маючи за плечима лише середню освіту і затертий бібліотечний квиток. Проте, хоча ми повніше розуміємо зміст книжки, якщо маємо уявлення про письменника, її художня вартість не залежить від життя автора.
Роман – як твір мистецтва – має свою внутрішню структуру, незалежну від особистості автора.
Обговорення
Зробіть копії есе з “Посібника для читача”: “Рей Бредбері”,“Роман “451º за Фаренгейтом” і цензура” і “Бредбері та інші його твори”. Поділіть клас на групи. Дайте кожній групі одне есе. Після прочитання і обговорення есе кожна група має розповісти про те, про що вона з нього дізналась. Попросіть учнів підійти до своєї презентації творчо, щоб інші краще запам’ятали її.
Роман починається словами: “Палити було приємно”. Чому Бредбері почав роман саме так? Чому спалювати книжки може бути приємніше, ніж читати їх?
Письмова вправа
Бредбері починає роман цитатою з Хуана Рамона Хіменеса: “Якщо тобі дадуть лінійований папір, пиши впоперек”. Чому Бредбері вибрав саме це твердження і що воно означає? Напишіть два абзаци про те, як це твердження стосується того, що учні дізналися про життя самого Бредбері.
Напишіть одні сторінку про книжку, яка відкрила для вас щось нове. Якщо ця книжка глибоко вплинула на вас, поясніть чому. Якщо ви читали її із задоволенням, детально поясніть, якого роду було це задоволення. Поділіться тим, що ви написали, з кимось із однокласників. Нехай учні розкажуть усьому класові про улюблені книжки, про свої ідеї і висновки.
Домашня робота
Прочитайте матеріал “П’ятдесяті”. Перечитайте діалоги Монтега і Кларис. Визначте різницю між життям Монтега і життям Кларис.
За матеріалами Національного фонду сприяння мистецтву (National Endowment for the Arts http://www.neabigread.org/books/fahrenheit451/
Програма «Велике читання»
ReplyDelete“451° за Фаренгейтом”
Рекомендації для вчителя
Lesn One
Урок: оповідь і точка зору
Оповідь від першої особи ставить читача на позицію головного персонажа, який безпосередньо розповідає нам про те, що з ним відбувається. Цей голос використовує займенник першої особи “Я”, коли веде мову про свої пригоди, і майже завжди особисто причетний до того, як розгортається сюжет.
У романі “451º за Фаренгейтом” Бредбері веде оповідь від третьої особи. Така оповідь використовує займенники “він” чи “вона”, щоб розповісти історію, і встановлює більшу відстань між оповідачем і його аудиторією, примушує його просто спостерігати за подіями. Оповідь від третьої особи може бути всеохопною або ні. Якщо оповідь охоплює всі сюжетні лінії, тоді головний герой знає все про думки й пересування кожного персонажа.
Оповідь у романі “451º за Фаренгейтом” не є строго всеохопною; ми дізнаємося тільки про пересування і думки Монтега. Оповідь слідує за Монтегом, ніби кінокамера, і читач ніколи не проникає в життя інших персонажів, за винятком тих ситуацій, коли вони звертаються до Монтега. Цей прийом неминуче поглиблює читацьке співчуття до нього.
Обговорення
Перечитайте монолог капітана Бітті. Обговоріть його твердження про те, що школа культивує антиінтелектуальні настрої. Чи згодні учні з тим, що це точно описує стан у їхній школі? Чи заперечують книжки тезу про те, що “всі створені рівними”? Як можна було б розповісти цю історію від першої особи – від імені урядовця, впевненого в тому, що спалювання книжок захищає суспільство? Влаштуйте “мозковий штурм” з учнями, щоб обговорити нову версію роману з цієї точки зору.
Письмова вправа
Кларис каже, що “Люди ні про що не говорять… Ніхто не каже нічого такого, що відрізнялось би від думки інших… Мій дядько каже, що раніше було інакше”. Почніть писати роман від третьої особи, використовуючи образ Кларис як центральний.
Напишіть листа капітанові Бітті у відповідь на його ідеї про освіту і звинувачення:
“Книжка – це заряджена рушниця”. Чи згодні ви з його ідеями? У своєму листі викладіть власні ідеї щодо освіти і щодо цінності книжок.
Домашня робота
Прочитайте другу частину. Ми вже знайомі з п’ятьма головними персонажами:
Монтегом, Кларис, Мілдред, Бітті й Фабером. Попросіть учнів пояснити, що керує вчинками кожного з цих персонажів.
esson Three
??
Програма «Велике читання»
ReplyDelete«451 градус за Фаренгейтом»
Рекомендації для читача. Вступ
Усі три головні частини роману Рея Бредбері “451 градус за Фаренгейтом” закінчуються у вогні. Головний персонаж роману – Гай Монтег, пожежник. У першій частині ми дізнаємося про те, що Монтег – фахівець зі спалювання книжок, від якого вимагається запалювати вогонь замість того, щоб гасити його. Роками він виконував свою роботу покірно й добре. А потім його якось покликали палити книжки пані Гадсон, яка обирає смерть, але не залишає свою бібліотеку. Потайки Монтег привласнює кілька її книжок, перейнятий ідеєю про те, що життя без книжок зрештою може виявитись нічого не вартим.
Монтег уперше у своєму житті починає серйозно читати, і у другій частині роману “451 градус за Фаренгейтом” простежується, як зростає його невдоволення суспільством, за захист якого йому платять. Він просить поради у старого чоловіка на ймення Фабер, якого він не виказав, коли одного разу застав за читанням. Вони вдвох вирішують скопіювати врятовану Біблію, на випадок, коли щось трапиться з оригіналом.
Начальник Монтега, брандмейстер Бітті, відчуває його розчарування і допитує його доти, поки їхню конфронтацію не перериває сигнал пожежної тривоги. Відповідаючи на виклик, Монтег очікує, що йому доведеться запалити великий вогонь дуже близько від свого дому.
В останній частині роману “451 градус за Фаренгейтом” Монтег уперше намагається керувати власною долею. Він розправляється з Бітті й тікає за місто. Там він зустрічається зі своєрідним “рухом опору” читачів, кожен із яких відповідає за запам’ятовування — і таким чином збереження — повного змісту якоїсь окремої книжки. І поки вони проводять час у надії на краще майбутнє, на горизонті з’являється спалах: у той час, коли суспільство грало головні ролі на телеекранах завбільшки як стіни і вводило себе медикаментами в кому, спалахує найбільша пожежа з усіх бачених досі.
Три книжкові голокости розходяться концентричними колами. Смерть незнайомки у вогні у першій третині роману призводить до знищення власного дому Монтега у другій. Суть у тому, що якби Монтег уважніше ставився до скрутного становища своїх сусідів, то, можливо, не опинився б невдовзі у такій самій ситуації. Біда на твоїй вулиці призводить до біди у тебе вдома, а біда у тебе вдома – до біди повсюди. Для книжки, жанр якої було визначено як наукова фантастика, такий структурний підхід є ще одним свідченням того, що Бредбері починав писати для дешевого журналу, а написав роман на всі часи.
“Палити було приємно. Особливо приємно було дивитись, як вогонь поглинає речі, як вони чорніють і змінюються”.
- Рей Бредбері
“451 градус за Фаренгейтом”
Рей Бредбері продає газети на розі вулиць Олімпік і Нортон, Лос Анджелес, бл. 1938 року. (Фото: Getty Images)
Німецькі солдати і мирні жителі віддають нацистський салют, а тисячі книжок повільно горять. Під час спалення книжок, травень 1933 року. (Фото публікується з дозволу Рея Бредбері)
Історія літератури: так Бредбері працював над назвою роману після того, як порадився зі своїм місцевим відділенням пожежної охорони. (Фото публікується з дозволу Рея Бредбері)
Програма «Велике читання»
ReplyDelete“451° за Фаренгейтом”
Рекомендації для вчителя - кульмінаційні ідеї проекту
1. Презентації перед публікою: нехай учні вивчать по короткому уривку з роману Бредбері і прочитають ці уривки під час презентації. Організуйте вечір “Великого читання” (або “Великого декламування”), на якому кожен зможе представити публіці свій уривок. Попросіть кожного пояснити, чому ці уривки важливі. Обговоріть те, як процес запам’ятовування вплинув на розуміння матеріалу.
2. Вечір для батьків: нехай учні розіграють кілька різних сценок з роману, як це могло б бути в кінофільмі. Попросіть їх записати їхні репліки у сценарій, але тільки для того, щоб краще запам’ятати їх. Перед кожною презентацією оповідач має пояснити контекст тієї чи іншої сцени. Після презентації коментатор пояснює, чому саме цю сцену було обрано для показу.
3. Попросіть учнів написати власні фантастичні сценки. Нехай вони опишуть якийсь усталений порядок, звичай або технологічний пристрій, який видається звичайним і загальновідомим. А потім нехай разом уявлять майбутнє, в якому цей порядок, звичай або пристрій набуває надмірного визнання. На що буде схожий цей світ? Спонукайте учнів розіграти ці сценки у місцевій книжковій крамниці, бібліотеці або в партнерській організації проекту «Велике читання».
4. Попросіть учнів придумати уніформу для пожежного відділку Монтега. Нехай вони створять логотип для відділку і машини-“саламандри”. Ескізи й малюнки можна виставити в партнерській організації проекту «Велике читання». При бажанні учні можуть пошити модель уніформи або змайструвати логотип із якогось матеріалу.
5. Разом із вашими викладачами образотворчого мистецтва попросіть учнів проілюструвати найвибуховіший, найяскравіший образ чи момент роману. Учні можуть вибрати образ, який справив на них найглибше враження. Вони можуть намалювати ескіз, щоб показати і обговорити його в класі, а потім на його основі створити масштабніше зображення. Дозвольте учням працювати у двовимірній і тривимірній техніках.
За матеріалами Національного фонду сприяння мистецтву (National Endowment for the Arts http://www.neabigread.org/books/fahrenheit451/
Програма «Велике читання»
ReplyDelete“451° за Фаренгейтом”
Рекомендації для вчителя
Lesn One
Урок: Теми роману
Nine
Мотиви роману досліджують значення людського життя. Ці мотиви — кохання, війна, свобода і відповідальність — захоплюють читацьку увагу і не відпускають до кінця.
Перед читачем роману “451º за Фаренгейтом” постають такі проблеми: цензурні репресії проти вільної думки; адекватна освіта, яка цінує книжки; втрата культури й історії; загроза вбивства людського досвіду новими технологіями; постійна потреба задовольняти негайні візуальні й сенсорні апетити; цінність аутентичної людської взаємодії і цінність світу природи. За Бредбері, ми можемо робити власний вибір: використовувати пов’язані з усіма цими питаннями книжки належним чи неналежним чином або й узагалі відмовитись від них.
Обговорення і письмова вправа
Використайте подані нижче питання, щоб стимулювати дискусію, або запропонуйте учням письмові вправи. Нехай учні пов’яжуть висловлювання Фабера про книжки з іншими моментами, які стосуються цієї самої теми. Проаналізуйте твердження з роману “451º за Фаренгейтом”, які стосуються таких понять:
Щастя
“У нас є все, щоб бути щасливими, але ми не щасливі. Чогось бракує”. Як міг би Бредбері визначити поняття щастя в романі “451º за Фаренгейтом”? Чи пропонує він якусь нову ідею щастя, чи зберігає стару?
Знання
“[Книжки] скріплюють клаптики всесвіту в єдине ціле”. Яким чином книжки зводять разом ідеї й інформацію, щоб зафіксувати ті деталі, які інакше може бути втрачено?
Свобода думки
“Телевізор… говорить вам, що думати, і вбиває це вам у голови”. Люди в цьому світі мають “повно вільного часу”, але чи є в них “час думати”? Якому типу мислення надають перевагу Фабер і Бредбері? Чи правда, що воно за визначенням ускладнює життя?
Освіта
“Пам’ятайте, потреба в пожежниках зменшується. Люди й самі перестали читати, з власної волі”. Який потрібен тип освіти, щоб виховати громадян, котрі можуть, по-перше, розпізнавати “якість інформації”, по-друге, не “шкодують часу, щоб засвоювати її”, і, нарешті, “діють на підставі того, що вони винесли з перших двох моментів”? Як це може стосуватися нашої сучасної освітньої системи?
Домашнє завдання
Студенти починають працювати над своїми есе. Шукайте “Теми для есе” у кінці цього посібника. Додаткові питання містяться у розділі “Посібника для читача” “Питання для обговорення”. Поверніться до ваших викладів і/або конспектів на наступному уроці.
??
This comment has been removed by a blog administrator.
ReplyDeleteПрограма «Велике читання»
ReplyDelete«451° за Фаренгейтом»
Рекомендації для читача Про автора
Рей Бредбері (нар. у 1920 р.)
Рей Даглас Бредбері народився 22 серпня 1920 року у місті Вокеган, штат Іллінойс, у сім’ї, до якої колись, у сімнадцятому столітті, належала жінка, котру судили як одну із салемських відьом. Сім’я Бредбері у 1934 році вирушила через усю країну до Лос Анджелеса, причому юний Рей вискакував з їхнього старого авто на кожній зупинці, щоб зробити набіг на місцеву бібліотеку в пошуках книжок Френка Баума про країну Оз.
У 1936 році Бредбері пройшов через своєрідний “обряд ініціації”, знайомий більшості читачів наукової фантастики: через усвідомлення того, що він не самотній у своїх уподобаннях. У крамниці книжкового секондхенду в Голлівуді він натрапив на листівку, яка рекламувала зустрічі “Товариства шанувальників наукової фантастики Лос Анджелеса”. В захопленні він приєднався до щотижневих засідань, які проходили ввечері в четвер, розростались і зрештою привернули увагу таких легендарних авторів наукової фантастики, як Роберт Хайнлайн, Лі Брекетт, і майбутнього засновника сайєнтології Рона Хаббарда.
Після відмови з бульварного журналу “Weird Tales” (“Таємничі історії”) він послав своє оповідання “Повернення” у журнал “Mademoiselle” (“Мадмуазель”). Там цей рукопис помітив молодий помічник редактора на ймення Трумен Капоте, визволив із купи паперів і посприяв його публікації в журналі. “Повернення” посіло призове місце на конкурсі оповідань імені О. Генрі 1947 року.
Але найважливішою подією для Бредбері у 1947 році, без сумніву, був початок його довгого шлюбу з Маргарет Мак-Клур. Вони познайомились у квітні 1946-го у книжковій крамниці братів Фаулер, де вона працювала – і спочатку прийняла його за магазинного злодія: “Як тільки я зрозуміла, що він не краде книжки, тут це і сталось. Я закохалася в нього”.
У 1950 році друга книжка Бредбері “Марсіанські історії” набула форми пов’язаних між собою оповідань про колонізацію червоної планети. Як завжди у його творчості, технологія поступилась місцем історіям про людське життя.
Бредбері написав роман “451º за Фаренгейтом” на орендованій друкарській машинці у підвалі бібліотеки імені Лоренса Кларка Павелла Каліфорнійського університету в Лос Анджелесі, де він знаходив притулок, – адже вдома його постійно відволікали від роботи двоє малих дітей. Редактор видавництва “Баллантайн букс” Стенлі Кауффман, який пізніше протягом тривалого часу працював кінокритиком у журналі “The New Republic” (“Нова республіка”), спеціально літав у Лос Анджелес, щоб пройтися по рукопису разом із Бредбері, посилено годуючи автора – любителя солодощів – величезними порціями морозива.
ReplyDeleteКнижка викликала захоплені відгуки. Донині вона продається в кількості щонайменше 50 000 примірників у рік і стала знаковою для читачів і письменників усього світу, які живуть в умовах репресивних режимів.
У 2004 році Бредбері отримав Національну медаль мистецтв – президентську нагороду, якою відає Національний фонд сприяння мистецтву. Його було відзначено за “літературний дар, проникнення у стан людини і відданість ідеї свободи особистості”.
Інтерв’ю з Реєм Бредберрі
5 січня 2005 року Дана Джойя, колишній голова Національного фонду сприяння мистецтву, взяв інтерв’ю у Рея Бредбері в Лос-Анджелесі. Подаємо уривок з їхньої розмови.
Дана Джойя: Як Ви прийшли до написання роману “451º за Фаренгейтом”?
Рей Бредберрі: У 1950 році народилась наша перша дитина, а у 1951 – друга, тож наш дім наповнювався дітьми. Це було дуже голосно, це було надзвичайно чудово, але в мене не було грошей, щоб орендувати офіс. Я бродив навколо університетської бібліотеки Лос Анджелеса і з’ясував, що там є спеціальна кімната для друкування, де можна орендувати друкарську машинку за 10 центів на півгодини. Отож я прийшов туди з торбою двадцятип’ятицентовиків. Того дня я почав свій роман і закінчив його через дев’ять днів. Але ж Господи, яке це було місце! Я бігав східцями вгору і вниз і хапав книжки зі стелажів, щоб знайти якусь цитату, тоді біг назад і вставляв її в роман. Книжка сама написалася за дев’ять днів, бо бібліотека звеліла мені зробити це.
Д.Д.: Хто подав ідею спалення книжок у Вашому романі?
Р.Б.: Ну, звичайно, Гітлер. Коли мені було п’ятнадцять, він спалював книжки на вулицях Берліна . Згодом я дізнався про бібліотеки Александрії, спалені п’ять тисяч років тому. Це глибоко засмутило мою душу. Оскільки я отримав освіту самотужки, це означає, що моїм учителям — бібліотекам — загрожує небезпека. І якщо таке могло трапитися в Александрії, якщо таке могло трапитися в Берліні, то, можливо, таке може трапитися де-небудь у майбутньому, і моїх героїв буде вбито.
Д.Д.: Чи відчуваєте Ви через кілька десятиліть після написання роману “451º за Фаренгейтом”, що цілком точно передбачили майбутнє?
Р.Б.: О Боже! Я ніколи не вірив у передбачення. Це справа інших людей, таких як Герберт Веллс із його “Формами прийдешнього”. Я часто говорив: я намагався не передбачати, але захищати й запобігати. Якщо я можу переконати людей припинити те, що вони роблять, ходити в бібліотеку і бути поміркованими, без зайвого догматизму і сором’язливості, то це добре. Я можу вчити людей насправді відчувати, що вони живі.
ReplyDeleteД.Д.: Чи Ви думали з самого початку, що ця книжка розповідатиме про розвиток і трансформацію характеру Монтега?
Р.Б.: Жодної хвилини. Ні. Все повинно траплятися тільки тому, що воно мусить трапитися. Чудова іронія цієї книжки полягає в тому, що Монтега вчить дівчинка-підліток. Вона не знає, що робить. Вона – такий активний романтик, і вона мандрує світом. І при цьому вона справді жива. Цим і приваблива. І Монтег переймається її романтичною енергією.
ДД: Як ви думаєте, яка подія є поворотним пунктом у романі, що спонукає Монтега до його нового життя?
РБ: Ну, це той момент, коли пані Гадсон згоряє разом зі своїми книжками. Це поворотний пункт, коли все скінчено і вона вирішує померти разом з тими, кого любить: зі своїми собаками, зі своїми котами, зі своїми книгами. Вона жертвує своїм життям. Вона воліє радше померти, ніж залишитися без них.
ДД: Якби ви приєдналися до спільноти, яка з’являється в кінці роману “451º за Фаренгейтом” і мусили запам’ятати одну книжку, яка б це була книжка?
РБ: Це була б “Різдвяна пісня”. Я думаю, що ця книжка вплинула на моє життя більше, ніж будь-яка інша, тому що це книжка про життя, це книжка про смерть. Це книжка про тріумф.
ДД: Чому люди мають читати романи?
РБ: Тому що ми намагаємось осягнути таємницю нашої любові, і не має значення, кого або що ми любимо. Дуже часто любові настає кінець і ми мусимо шукати нову. Ми рухаємося від роману до роману.
Програма «Велике читання»
ReplyDelete“451° за Фаренгейтом”
Рекомендації для читача. Питання для дискусії
1. Монтег приходить до comes думки про те, що “потреба в пожежниках зменшується”, бо “люди й самі перестали читати, з власної волі”. Бредберрі написав свій роман у 1953 році: якою мірою це його передбачення справдилося сьогодні?
2. Кларіс описує минуле, якого Монтег ніколи не знав: із верандами, садочками, кріслами-гойдалками. Що між ними спільного і як їх зникнення могло сприяти виникненню репресивного суспільства, в якому живе Монтег?
3. “Не чекайте рятунку від чогось одного – від людини, машини чи бібліотеки, – каже Фабер Монтагові. – Створюйте самотужки засоби порятунку. І якщо втопитеся, то принаймні знатимете, що пливли до берега”. Наскільки гарна ця порада?
4. Одна з найважливіших серед багатьох інших літературних алюзій у романі “451º за Фаренгейтом” виникає, коли Монтег читає вірш Метью Арнольда “Берег Дувра”. Як реагують на це друзі Мілдред, і чому Монтег виганяє їх зі свого дому?
5. Читача може здивувати, що Бітті досить добре начитаний. Як знання Бітті можуть узгоджуватися з його ненавистю до книжок?
6. На відміну від пані Гадсон Монтег не згоден померти у своєму домі зі своїми книжками. Натомість він спалює їх і навіть заявляє: “Палити було приємно” і “Вогонь – найкраще вирішення всіх проблем!” Чи цей вибір і слова відповідають його характерові? Чи здивувало вас, що він відмовився наслідувати пані Гадсон?
7. Бітті виправдовує нову роль пожежників покликанням бути “охоронцями душевного спокою [суспільства], фокусом, у якому зосередився весь наш цілком зрозумілий і законний страх виявитися нижчими за інших”. Що він має на увазі і чи може мати рацію хоча б у чомусь?
8. Яким чином знищення книжок призводить до щастя й рівності, виходячи з тверджень Бітті? Чи не нагадує його лекція про права людини, прочитана Монтегові, ту риторику, яку використовують понині?
9. Чому Монтег запам’ятовує “Книгу Екклезіаста” зі “Старого заповіту” і “Одкровення Іоанна Богослова” з “Нового заповіту”? Як останні два абзаци роману посилаються на ці обидві біблійні книги?
10. Чи можуть виникнути якісь обставини, у яких цензура відігравала б у суспільстві позитивну роль? Чи існують книжки, які треба заборонити?
11. Якби ви мусили запам’ятати якусь одну книжку або наважитись врятувати її з вогню, яку книжку ви б обрали?
Твори, які вплинули на творчість Бредбері
“Боги Марса” Едгар Райса Берроуза
Вплив Берроуза на Бредбері поширюється далеко поза їхнє спільне захоплення червоною планетою. У “Марсіанських хроніках” і книжках про Тарзана обидва письменники висловлюють стурбованість у зв’язку з цивілізаційним процесом — його очевидними перевагами і його менше усвідомленою ціною.
Оповідання і вірші Едгара Аллана По
Автор таких коротких оповідань, як “Серце виказало” і класичної новели-розслідування “Повість про пригоди Артура Гордона Піма”, По так само справив вирішальний вплив на творчість Бредбері. Це особливо відчувається у збірнику Бредбері “Марсіанські хроніки”. Здатність По і Бредбері звертатися до важливих тем, водночас розповідаючи таємничу історію, робить їх однодумцями в очах поколінь читачів.
“20 000 миль під водою” Жуля Верна
Один із найуспішніших пригодницьких романів Жуля Верна описує боротьбу винахідливого професора Ароннакса з таємничим підводним чудовиськом. Бредбері згодом напише вступне слово до цієї книжки, сміливо порівнюючи образи капітана Немо з роману Верна і Ахава з роману Мелвілла.
Додаток 1
ReplyDeleteП’ятдесяті
Наскільки роман “451º за Фаренгейтом” розповідає про часи не надто віддаленого майбутнього, настільки ж він закорінений у 1950-і роки. Мілдред Монтег сидить, наче зомбі, перед телеекраном. Ревіння винищувачів, які готуються до війни, перетинає небо. Передмістя повні стандартних будинків і їх самозадоволених мешканців. Усі ці сцени не були дивовижею для автора у 1953 році.
Період після Другої світової війни у Сполучених Штатах відзначався продуктивністю, добробутом і соціальним конформізмом. Економіка була сильною. Технології телебачення, повітряних подорожей і передавання сигналів на будь-яку відстань стрімко наближували майбутнє. Район, у якому живе Монтег, очевидно, нагадує Левіттаун, відомий недорогий житловий квартал того періоду, коли активно розвивалися передмістя. Але на тлі всього цього постійно поширювалися чутки про війну.
Хоча про 1950-і згадують як про десятиліття миру й добробуту, вони були далеко не такими благополучними. Корейська війна, яка закінчилась того року, коли було опубліковано “451º за Фаренгейтом”, призвела до десятків тисяч смертей американців. Джерелом постійної тривоги була затяжна “холодна війна”. У нову атомну еру кожен усвідомив, що світ може бути зруйновано натиском кнопки, – і це була саме та ситуація, на яку Бредбері більш ніж натякає у своєму романі.
Уряди, які мали ядерну зброю, ворогували не тільки між собою: вони використовували владу і для переслідування ймовірних ворогів ближче до власного дому. У 1946 році Комісія Конгресу США з розстеження антиамериканської діяльності почала розслідувати випадки підозри у шпигунстві, а через кілька років сенатор Джозеф Мак-Карті з Вісконсину бездоказово звинуватив десятки урядовців у тому, зо вони є членами комуністичної партії. Поза тим, спогади про спалювання книжок нацистами і радянську цензуру в пам’яті людей були ще свіжими.
Внаслідок усього цього цензура у медійних засобах процвітала. Преса нападала на комуністів. Освітяни і батьки забраковували книжки коміксів як “підривну” літературу. Образи “функціонера” і “самотнього натовпу” відображали зміни в американському характері.
Поза тим, що 1950-і були періодом добробуту і зростання надій на краще, вони водночас були і десятиріччям атомних випробувань і регіональних воєн; расової сегрегації; урядової цензури і репресій; витончено примусової соціальної ортодоксальності; підігрівання невпевненості в завтрашньому дні. Соціальні й психологічні проблеми цього періоду вийшли на перший план у романі “451º за Фаренгейтом”, у книжці, в якій суспільство, яке видається напрочуд антиамериканським у його нетерпимості до книжок, водночас розкриває подвійне дно того процвітання, яке оволоділо західним світом.
Програма «Велике читання»
«451º за Фаренгейтом»
За матеріалами Національного фонду сприяння мистецтву (National Endowment for the Arts http://www.neabigread.org/books/fahrenheit451/
Додаток 2
ReplyDeleteНаукова фантастика
Один із найпопулярніших видів сучасних кіно й літератури, наукова фантастика утвердилась як окремий жанр лише в останні 150 років. І незважаючи на те, що вона почала своє сходження до слави не так давно, її глибокі корені легко відстежити у міфах і філософській літературі. Епічні поеми на зразок “Одіссеї” (Гомер) або такі книжки, як “Республіка” (Платон) і “Утопія” (Томас Мор), містять елементи, які передбачають популярність наукової фантастики, писаної у ХХ столітті.
Письменники ХІХ століття, такі як Едгар Аллан По (“Равенна”) і Мері Шеллі (“Франкенштейн”), започаткували жанр літератури фентезі в умовах стрімкого зростання індустріалізації. Але тільки в кінці ХІХ століття Гордон Веллс, Жуль Верн і Едгар Райс Берроуз почали вигадувати історії, засновані на наукових відкриттях, де описували міжпланетні подорожі і вторгнення прибульців. Ці письменники справили величезний вплив на прийдешній золотий вік наукової фантастики.
Наснажена бульварним журналом Гуго Гернсбека “Amazing Stories” (“Дивовижні історії”), заснованим у 1926 році, наукова фантастика поширилась по всій території Сполучених Штатів і Англії. Вона починалася в дешевих журналах, заповнених футуристичними історіями, а з часом розвинулась у повноправний літературний жанр – із сюжетами, персонажами і лейтмотивами, характерними для масштабних романів. Світ, який усе більше зачаровувався технологіями нової атомної доби, познайомився з цілою генерацією письменників-мрійників, серед яких були Роберт Гейнлейн, Айзек Азімов і Рей Бредбері.
Для цього жанру характерно фантазування про майбутнє технології й науки. Звичайними явищами постають робототехніка й перетворення людей на роботів, прибульці з інших планет, подорожі в часі, біологічні експерименти й апокаліптичні катастрофи. Хоча наукова фантастика базується на фантазіях, вона часто вдається до філософського обмірковування нашого сучасного існування.
З часом наукова фантастика не тільки створила деякі з найзначніших оповідей сучасної літератури, але й провістила розвиток багатьох явищ, які визначають сучасний світ. Такі письменники, як Джордж Орвелл, Олдос Гакслі, Курт Воннегут молодший і Майкл Крічтон, так само, як і Бредбері, вдавалися до соціальної критики й іноді до передбачень, що принесло їм всесвітнє визнання.
Наукова фантастика відзначається розмаїттям імен і стилів. C. Люїс використовує цей жанр у ролі посередника для релігійної алегорії. Маргарет Етвуд у “Рукотворній історії” уявляє небезпечний світ майбутнього з погляду феміністки. А такі письменники, як Семюел Делані й Октавія Батлер, створили афроамериканські образи в межах жанру, який пройшов довгий шлях від часів “Франкенштейна”.
Програма «Велике читання»
«451º за Фаренгейтом»
За матеріалами Національного фонду сприяння мистецтву (National Endowment for the Arts http://www.neabigread.org/books/fahrenheit451/
Програма «Велике читання»
ReplyDelete“451° за Фаренгейтом”
Рекомендації для читача. Історичний контекст
Література і цензура
“Папір горить, але слова відлітають”. Цю фразу про спалення книжок, яку сказав загиблий мученицькою смертю рабі Акіба Бен Йозеф, написано на одній зі стін Публічної бібліотеки Лос Анджелеса – улюбленої бібліотеки Рея Бредбері, яка так само вижила у жахливій пожежі 1986 року. Ця фраза підкреслює і правдивий факт, який часто ігнорується: цензура майже ніколи не спрацьовує. Заборона чи спалювання книжки може лише тимчасово вилучити її з обігу, натомість це, як правило, викликає у людей ще більший інтерес і бажання її прочитати. Під керівництвом Йосифа Сталіна та його наступників у Росії забороняли “підозрілі” книжки і вбивали чи ув’язнювали їх авторів, але ці публікації підпільно або через “самвидав” переходили з рук у руки і зрештою допомогли розвалити радянську систему. Адольф Гітлер закликав своїх послідовників спалювати книжки єврейських або “підривних” авторів, проте найкращі з цих книжок пережили нацистську Німеччину на добрих шістдесят років. Своєрідна іронія міститься в тому, що численні спалювання книжок нацистами допомогли надихнути Бредбері на створення роману “451º за Фаренгейтом” – одного з найрізкіших викриттів цензури в усій світовій літературі.
І яка іронія в тому, що це звинувачення Бредбері на адресу цензури так само було не раз цензуроване. Через чотирнадцять років після першого видання роману “451º за Фаренгейтом” деяким працівникам освіти вдалося переконати його видавця випустити спеціальне видання. У ньому було змінено понад 75 параграфів, щоб вилучити окремі лайки і “вичистити” з книжки два епізоди. (Наприклад, другорядний персонаж виявився не “п’яним”, а “хворим”). Коли Бредбері дізнався про ці зміни, він висунув вимогу, щоб видавець забрав з продажу відцензуровану версію, і той погодився. З 1980 року публікується лише оригінальний текст Бредбері. Внаслідок цього деякі школи вилучили книжку з обов’язкового списку літератури. Під час усіх цих спроб “облагородити” роман або й узагалі позбутися його Бредбері непохитно захищав свій шедевр і написав епілог, включений у деякі видання:
“Не ображайте мене стинанням голови, обрубуванням пальців або видушуванням повітря з легень, що їх ви плануєте вжити до моїх творів. Мені потрібна моя голова, щоб хитати або кивати нею, моя рука, щоб махати нею або стискувати її в кулак, мої легені, щоб кричати або шепотіти. Я не стану спокійно в шафу, вихолощений, переставши бути книжкою”.
Інші книжки, які часто піддавалися цензуруванню
“Грона гніву”
Постійно перебуваючи серед книжок, що їх найчастіше забороняв американський літературний канон, роман Джона Стейнбека 1937 року зіткнувся з незліченними протестами з боку бібліотечних мереж і шкільних округів. Однією з найпоширеніших претензій була скарга на зображення сільських жителів, як було написано в одній петиції, “нікчемними, неосвіченими, вульгарними і богохульними”.
“Убити пересмішника”
Комітет інтелектуальної свободи Американської бібліотечної асоціації вніс книжку Гарпер Лі 1960 року в десятку тих, що найчастіше підлягали критиці. Багато шкільних округів заборонили її за образи на расовому грунті й поодинокі лайливі слова.
“Прощавай, зброє”
Третій роман Ернеста Гемінгвея (1929) користувався популярністю і мав гучний успіх, хоча органи влади в Америці й поза її межами не погоджувалися з цим. Книжку спочатку було надруковано у п’яти випусках журналу “Скрібнер”, який офіційні особи Бостона забороняли як непристойний. В Італії роман було визнано непатріотичним через неприкрашений, але достовірний опис відступу італійської армії з Капоретто.
“Пригоди Гекльберрі Фінна”
Публічна бібліотека Конкорда, штат Массачусетс, оголосила безсмертний шедевр Марка Твена, коли він уперше вийшов з друку в 1885 році, “сміттям, придатним тільки для нетрів”. Національна асоціація за прогрес кольорового населення вимагала його вилучення з програм середніх шкіл міста Нью-Йорк у 1957 році з нової причини: нібито за наявність расистського змісту.
Додаток 3
ReplyDelete“Книга Екклезіаста”
Коли Гай Монтег зустрічає Гренджера, той знайомить його зі спільнотою людей, кожен із членів якої мусить вивчити якусь книжку напам’ять. Їхньою метою є зафіксувати повні тексти в пам’яті й передати їх прийдешнім поколінням, які виживуть у “темний вік” ядерної війни й урядової цензури.
Монтаг обирає “Книгу Екклезіаста”, уривок із біблійного “Старого заповіту”, ймовірно написаний близько ІІІ століття до н. е. Розповідь “Учителя”, яким традиційно вважають царя Соломона, “Екклезіаст” – це чудове у своєму розмаїтті зібрання порад щодо різних проявів людської суті, таких як добро і зло, спокуса і розпуста, любов і ненависть, марність і мудрість. Поряд із “Книгою Іова” та “Книгою притч Соломонових” зі “Старого заповіту” “Екклезіаст” – невід’ємна частина літератури премудрості ранньоєврейскої філософії.
Радше філософське есе, ніж виклад фактів чи історичних подій, “Екклезіаст” пропонує неоднозначне трактування природи світу. Його тон у різних фрагментах тексту змінюється – він милосердний, скептичний, сповнений то любові, то цинізму, скорботний і екстатичний. В одному з найвідоміших уривків говориться, що є “час розривати і час ізшивати; час мовчати і час говорити; час любити і час ненавидіти” (3:7-8). Екклезіаст не пропонує легких відповідей.
Зрештою, ця дуже коротка книга – свідчення конкретного людського досвіду, а не догматична абстракція. Вчитель твердить, що людина мусить пізнавати життя якнайповніше, навіть якщо в кінці на неї чекає смерть і Божий суд. Використання простих і конкретних образів – це заклик до набуття того досвіду, який приходить до кожного, коли той усвідомлює, що різницю між добром і злом простим смертним не дано осягнути повністю.
Провідні мотиви мудрості і прощення в “Екклезіасті” зумовили вибір Монтагом саме цієї книги для вивчення. Це не той текст, у якому можна знайти системні відповіді. Це, певною мірою, книга книг, з яких лунає гучний хор голосів – тих голосів, що їх пожежники з роману “451º за Фаренгейтом” хотіли погасити насамперед.
Програма «Велике читання»
«451 º за Фаренгейтом»