Thanksgiving Celebrations!

24 листопада 2011 року у Інформаційному Центрі “Вікно в Америку” м. Вінниці відбулась інформаційна зустріч з вихованцями Вінницького обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями “Обрій”. Була підготована мультимедійна презентація, що ознайомила вихованців із традиціями святкування Дня Подяки в Америці. Історія святкування Дня Подяки та його традиції зацікавили вихованців (45). По завершенню презентації відвідувачі отримали символічні гостинці, характерні для Дня Подяки. 

Це трапилося 1606 року. Велика група англійців відокремилася від офіційної англіканської церкви і створила свою власну. Англійські власті почали переслідувати цих людей, і ті змушені були тікати до Голландії. Там терпимо поставилися до нової віри, та все ж несолодко велося емігрантам на чужині: важко було заробляти собі на кусень хліба. І тоді вони вирішили їхати до Північної Америки, де вже утворилися англійські колонії.

9 листопада 1620 року корабель «Мейфлауер» («Травнева квітка») висадив пілігримів на мисі Кейд-Код, що тягнеться вздовж узбережжя Массачусетської затоки. Зима була вже на носі. Рушати в путь у Вірджинію. Кінцевий пункт мандрівки видавався небезпечним. І пілігрими вирішили залишитись у цих краях, які вони охрестили Новою Англією.

11 листопада перша група емігрантів вирушила на розвідку. Вона висадилася на берег у тому місці, де зараз розкинулося місто Плімут, і вирішила створити там своє перше поселення.

Будівництво фортеці, обнесеної частоколом, було перерване через холоди і нестачу їжі. Тієї зими тяжко захворіла і загинула половина пілігримів. А ті, що залишилися живими, навесні 1621 року зав'язали дружбу з індіанцями, які навчили їх вирощувати кукурудзу і гарбузи. Ранньої осені колоністи зібрали свій перший урожай. Вони влаштували свято, на яке запросили своїх друзів-індіанців, і назвали його «Подяка». Перша Подяка затяглася на цілих три дні, упродовж яких пілігрими та їхні гості частувалися смаженою індичкою, гарбузом та кукурудзою. 

Відтоді це свято стало відзначатися досить регулярно, хоча й стихійно.У 1789 році президент Дж. Вашингтон узаконив свято спеціальним указом. Воно стало називатися Днем Подяки. А офіційно ця дата носить дуже довгу назву: «День подяки за благословення минулого року, який історично є національним та релігійним святом, початок якого був покладений пілігримами». З того часу минуло близько трьохсот років, але американці дотримуються традицій так, щоб свято було точнісінько таким, яким його впровадили пілігрими.

День Подяки відзначають в останній четвер листопада.

Традиційно, найпопулярнішою грою цього дня є футбол —. У багатьох навчальних закладах матч у День Подяки вважається найважливішим матчем року. Звичайно деякі з футбольних матчів транслюють по телебаченню.

Універмаг Мейсі проводить щорічний парад на честь Дня Подяки в Нью-Йорку. Знаменитості, оркестри, повітряні кулі у формі героїв відомих мультфільмів і оповідань з'являються на параді. Санта Клаус прибуває наприкінці. Його прихід відкриває сезон різдвяних свят.

Магазини, будинки прикрашають іграшковими індичками, пілігримами, індіанцями, вінками із сухих квітів і овочами. Ріг достатку також популярна прикраса.

Добродійні організації пропонують обіди для нужденних. Вони також надсилають кошики з їжею старим і хворим.

Все це робить День Подяки особливим днем.

Напередодні здійснюється обов'язковий ритуал. Президентові США на особливій церемонії демонструють двох кращих індичок, одна з яких наступного дня прикрашає святковий стіл в Білому Домі, а друга урочисто милується президентом і вирушає доживати свій вік на особливу ферму, де її більше ніколи не намагаються з'їсти. За даними Міністерства сільського господарства США щорік на День Подяки американці з'їдають більше 45 млн. індичок.

День Подяки святкують люди різного віросповідання. Вони дякують Богові за все гарне, що є в їхньому житті. Це сімейне свято. Сім'ї збираються разом, незалежно від того, як далеко вони живуть один від одного. У деяких місцях уранці проходять релігійні служби.

У кожній родині воно перетворилося на щорічний ритуал, в якому не повинно бути жодних змін. Від Білого дому до найскромнішого ранчо у Техасі - в усіх оселях Америки цього дня апетитно пахне смаженою індичкою та гарбузовим пирогом, їжа, яку їли пілігрими, стала символом свята.

Увечері в багатьох американських родинах зустрічають гостей. Починається звичайна вечірка з танцями, жартами і сміхом. Та настає мить, коли всі раптом стають серйозними. Гості та господарі всідаються за стіл. У центрі його лежить аркуш зім'ятої фольги, обрамлений гілочками зелені. Він символізує Атлантичний океан. Посередині його, немов на хвилях, гойдається паперовий кораблик. Він нагадує про «Травневу квітку», на якій прибули до Нової Англії пілігрими. Біля країв «океану» лежить камінчик з написаною на ньому датою — «1620». Камінь символізує Плімутську скелю, на якій висадилися три з лишком століття тому переселенці з Європи. І ось урочиста мить! Господар вносить індичку, начинену хлібом, петрушкою та спеціями, картоплю, запечену у вершках, і гарбузовий пиріг. Словом, усі ті страви, якими колись частувалися пілігрими та індіанці.

До індички подають журавлиновий соус. Він також нагадує сучасним американцям славних колоністів та їхніх друзів-індіанців, які навчили пілігримів розбиратися в рослинах. Зараз, звісно, на святкових столах страв значно більше, ніж у ті стародавні часи. Та хто знає?! Може, без тієї індички, гарбузового пирога і кукурудзи історія Америки була б зовсім інакшою, аніж зараз!