The first aviatrix to fly solo across the Atlantic Ocean

Amelia Mary Earhart (/ˈɛərhɑrt/ air-hart; July 24, 1897 – disappeared 1937) was a noted American aviation pioneer and author. Earhart was the first aviatrix to fly solo across the Atlantic Ocean. She received the U.S. Distinguished Flying Cross for this record.She set many other records, wrote best-selling books about her flying experiences and was instrumental in the formation of The Ninety-Nines, an organization for female pilots. Earhart joined the faculty of the Purdue University aviation department in 1935 as a visiting faculty member to counsel women on careers and help inspire others with her love for aviation. She was also a member of the National Woman's Party, and an early supporter of the Equal Rights Amendment.
During an attempt to make a circumnavigational flight of the globe in 1937 in a Purdue-funded Lockheed Model 10 Electra, Earhart disappeared over the central Pacific Ocean near Howland Island. Fascination with her life, career and disappearance continues to this day.

***

Аме́лія Мері Е́ргарт (Amelia Mary Earhart; *24 липня 1897— зникла безвісти 2 липня 1937) — американський авіатор, одна з перших жінок-пілотів. Перша жінка, що перелетіла Атлантичний океан. Була також відома як оратор, письменниця, журналістка і популяризатор авіації. Ергарт стала кумиром раннього фемінізму. 

У сучасних США Амелія Ергарт, як і раніше, є дуже відомою і популярною національною героїнею, ролевою моделлю та прикладом для юнацтва. В останні десятиліття в середньому щороку в США виходить 4 нові книги про Ергарт, не рахуючи фотоальбомів та книжок для дітей. Про неї знято кілька фільмів, документальних і художніх. Кілька років тому, за пропозицією ініціативної групи конгресменів, було також прийнято рішення про встановлення пам'ятника Амелії Ерхарт в будівлі вашингтонського Капітолію, де проводяться засідання конгресу США. У 2008 році до складу флоту США було введено новий військово-транспортний корабель T-AKE 6 «Амелія Ергарт», побудований на верфі NASSCO у Сан-Дієго, Каліфорнія.

На батьківщині Ергарт, в м. Атчісон, штат Канзас, кожен рік проводиться Фестиваль Амелії Ерхарт, куди з'їжджається до 50 тисяч гостей. Стандартна програма фестивалю включає показові польоти з виконанням фігур вищого пілотажу, концерти музики кантрі під відкритим небом, півгодинний феєрверк з музичний супроводженням «Концерт в небі», та день відкритих дверей в Будинку-музеї Амелії Ерхарт, який з 1971 р. офіційно включений до Реєстру історичних пам'яток національного значення США. Ергарт часто згадується в роботах музикантів, таких як Джоні Мітчелл, Патті Сміт, Хітер Нова.

Амелія Ергарт стала одним з головних персонажів фантастичного фільму «Ніч у музеї 2» ( 2009), де її роль виконала актриса Емі Адамс .

У 2009 році вийшов біографічний фільм Світи Наїр «Амелія», у головній ролі - Хіларі Суонк.

Дитячий образ Амелії був використаний у 2-му епізоді ( Moai Better Blues) 2-го сезону і в 2-му епізоді ( The Tomb of Sammun-Mak) 3-го сезону ігри Sam & Max.

У 1929 р. Ергарт допомогла сформувати міжнародну організацію пілотів-жінок, названу «Дев'яносто дев'ять» — за кількістю перших її учасниць, й у 1930 р. її було обрано першим президентом нової асоціації (її членами є тисячі жінок-пілотів із багатьох країн світу). У тому ж році придбала новий літак «Локхід-Вега»; це була нова швидкісна машина — така, яку вона потребувала щоби ставити рекорди і залишатися «на передній межі» розвитку авіації.

Навесні 1931 р. Ергарт стала першою жінкою-пілотом, що перетнула на автожирі «Піткерн PS-A2» усю територію США; чистий час у польоті становив 150 годин, із 76 посадками для дозаправлення (що була необхідна приблизно кожні 2 години). При цьому весь шлях із сходу на захід не відзначений жодною аварією. Проблеми, проте, «наздогнали» на зворотному шляху. Під час злету по дорозі автожиру виявився «курний диявол» — раптовий невеликий пиловий вихор — специфічне природне явище, притаманне для тих місць. Через несподіване розрідження повітря апарат, ледве набравши швидкість і відірвавшись від Землі, упав із висоти кількох метрів і цілком зруйнувався. Проте, Ергарт не була навіть поранена. Наступного дня заводський пілот пригнав із заводу Піткерна новий автожир і льотчиця продовжила свій шлях на Схід.

У травні 1932 року Ергарт робить вирішальний крок до всесвітньої популярності. Вилетівши з Ньюфаундленду на своєму «Локхід-Вега» ввечері 20 травня, за 15 із половиною годин перетнула Атлантику — цього разу самотужки. Це лише другий успішний одиночний політ через Атлантику — після успіху Чарльза Ліндберга в 1927 р., і після більш як десятка невдалих спроб повторити подвиг Ліндберга — які забрали життя багатьох досвідчених пілотів. Політ був винятково ризикованим. Перевантажений паливом «Локхід-Вега» виявився досить нестійкою й суворою в пілотуванні машиною. Літак не мав радіозв'язку, отже у Амелії не було ніякої «страховки» у разі непередбачених обставин. Метеопрогноз, що обіцяв прийнятну погоду над Атлантикою, виявився неправильним, і невдовзі після настання темряви «Вега» увійшла у зону сильного шторму з грозою і потужними поривами вітру. Перевантаження були такі, що після посадки техніки, при огляді літака, виявилось, що чотири додаткові посилення, встановлені перед польотом в крилі для збільшення міцності, тріснули, і при наступному подібному випробуванні крило, безумовно, зруйнувалося б. За словами Ергарт, «відчуття були такі, ніби перебуваю у величезному барабані, заповненому водою, і б'юся там зі слонами». Проблеми погіршила відмова кількох приладів — включаючи альтиметр і тахометр. Також порушилася герметичність паливопроводів, і, нарешті, тріснув вихлопний колектор. Коли шторм закінчився, почалося обмерзання. Унаслідок обважніла «Вега» зірвалася в штопор, з якого Ергарт вдалося вивести літак над самим океаном: встановлений у літаком барограф-самописець зафіксував різку втрату висоти у кілька тисяч футів — практично вертикальну лінію, що обривалась над самим рівнем океану. Ергарт знайшла висоту, де обмерзання було помірним і літаком можна було керувати. Після світанку, глянувши на крило, вона побачила тонкий струмінь палива, що витікав із тріщини трубопроводу від додаткового бака. Розуміючи, що за такого стану літака, політ до Франції виключається, Ергарт вирішила сідати на першу придатну ділянку суші. Це виявилося узбережжі Північної Ірландії — пасовище неподалік Лондондеррі. Тепер Ергарт була найпершою жінкою-пілотом, що подолала Атлантику самотужки, і єдиною на той час у світі людиною, яка перетнула океан повітрям двічі.
Після цього польоту її статус і заслуги були беззастережно визнані, і вона була представлена до багатьох державних нагород — як США, так і інших країн. Вона стала першою жінкою й першим цивільним пілотом, які мають Почесний Льотний Хрест Конгресу США, і навіть Золоту медаль Національного Географічного Товариства — за внесок у авіаційну науку і історію авіації. Цю медаль Эрхарт вручив особисто президент США Герберт Гувер, у присутності посланців більш як 20 держав. Також Ергарт стала кавалером Ордену Почесного Легіону Франції, Хреста короля Бельгії Леопольда і багатьох інших нагород.

11 січня 1935 рік Амелія Ергарт стала першою у світі людиною, що подолала на своїй «Везі» над Тихим океаном в поодинці відстань від Гавайських островів до Окленда, штат Каліфорнія. При спробах зробити такий одиночний переліт загинуло стільки пілотів, що такі спроби були заборонені спеціальним рішенням уряду США, проте Ергарт добилася для себе спеціального дозволу спробувати. Час у польоті склав 18 годин 16 хвилин.