Наукова фантастика
Один із найпопулярніших видів сучасних
кіно й літератури, наукова фантастика утвердилась як окремий жанр лише в
останні 150 років. І незважаючи на те, що вона почала своє сходження до слави
не так давно, її глибокі корені легко відстежити у міфах і філософській
літературі. Епічні поеми на зразок “Одіссеї” (Гомер) або такі книжки, як “Республіка” (Платон) і “Утопія” (Томас Мор), містять елементи, які передбачають популярність наукової
фантастики, писаної у ХХ столітті.
Письменники ХІХ століття, такі як Едгар
Аллан По (“Равенна”) і Мері Шеллі (“Франкенштейн”), започаткували жанр
літератури фентезі в умовах стрімкого зростання індустріалізації. Але тільки в
кінці ХІХ століття Гордон Веллс, Жуль Верн і Едгар Райс Берроуз почали вигадувати
історії, засновані на наукових відкриттях, де описували міжпланетні подорожі і
вторгнення прибульців. Ці письменники справили величезний вплив на прийдешній
золотий вік наукової фантастики.
Наснажена бульварним журналом Гуго
Гернсбека “Amazing Stories” (“Дивовижні історії”), заснованим у 1926 році, наукова
фантастика поширилась по всій території Сполучених Штатів і Англії. Вона
починалася в дешевих журналах, заповнених футуристичними історіями, а з часом
розвинулась у повноправний літературний жанр – із сюжетами, персонажами і
лейтмотивами, характерними для масштабних романів. Світ, який усе більше
зачаровувався технологіями нової атомної доби, познайомився з цілою генерацією
письменників-мрійників, серед яких були Роберт Гейнлейн, Айзек Азімов і Рей
Бредбері.
Для цього жанру характерно фантазування
про майбутнє технології й науки. Звичайними явищами постають робототехніка й
перетворення людей на роботів, прибульці з інших планет, подорожі в часі, біологічні
експерименти й апокаліптичні катастрофи. Хоча наукова фантастика базується на
фантазіях, вона часто вдається до філософського обмірковування нашого сучасного
існування.
З часом наукова фантастика не тільки
створила деякі з найзначніших оповідей сучасної літератури, але й провістила
розвиток багатьох явищ, які визначають сучасний світ. Такі письменники, як Джордж
Орвелл, Олдос Гакслі, Курт Воннегут молодший і Майкл Крічтон, так само, як і Бредбері, вдавалися до
соціальної критики й іноді до передбачень, що принесло їм всесвітнє визнання.
Наукова фантастика відзначається
розмаїттям імен і стилів. C. Люїс використовує цей жанр у ролі
посередника для релігійної алегорії. Маргарет Етвуд у “Рукотворній історії” уявляє
небезпечний світ майбутнього з погляду феміністки. А такі письменники, як Семюел
Делані й Октавія Батлер, створили афроамериканські образи в межах жанру, який
пройшов довгий шлях від часів “Франкенштейна”.
Програма «Велике читання»
[1] За
матеріалами Національного фонду сприяння мистецтву (National Endowment for the Arts
http://www.neabigread.org/books/fahrenheit451/
No comments:
Post a Comment